Як впоратися із некерованістю дітей під час карантину

Батьки нині нерідко скаржаться, що діти в поганому настрої, сваряться між собою, бешкетують, зривають дистанційні уроки. Загалом поводяться, ніби їм значно менше років або їх виховували в іншій родині. Що відбувається? І що можна з цим робити? На питання «Освіторії» відповіла дитячий психолог Олена Шамрай.

Вгамували «голод» на батьків

Торік під час локдауну в березні-квітні більше тривожилися дорослі: зруйновано плани, скасовано зустрічі. Дітям ще не вистачало спілкування з батьками. Для дітей до 10 років зазвичай батьки — це ті, хто обслуговують, обговорюють якісь поточні проблеми, дають настанови та розмовляють на різні теми. У малих школярів ще високий попит на те, щоб просто погратися разом, розділити позитивні емоції. Ось цього хлопцям та дівчатам бракувало. Підлітки більше орієнтуються на однолітків, відвойовують свою незалежність. Інколи вони навіть самі себе зупиняють у тому, щоб зайвий раз поспілкуватися з батьками. Але в них накопичилася жага спокійно обговорювати різні теми, запитати щось важливе для себе, поговорити про життя.

Якщо все йшло добре, нині цього дефіциту вже немає. Увага зосереджена на друзях. Тож діти починають бунтувати проти вимушеного сидіння вдома.

Що робити: цей процес позитивний, тож змінювати нічого не треба. Але якось легше від усвідомлення, що потребу в спілкуванні можна задовольнити наперед, на ті часи, коли через життєву метушню буде ніколи побути поруч. Молодшим пропонуємо ігри та челенджі, тінейджерам — спокійні розмови. І не ображаємося, що вони вже не так зацікавлені у цьому, як раніше.

Звикли знімати стрес розвагами

 

За періоди локдауну поступово накопичується стрес. А звичні способи знімати його не працюють. Адже діти в переважній більшості звикли, що напруження знімається, коли їх розважають. Наприклад, антистресом було відвідування з батьками розважальних центрів, кінотеатрів, кав’ярень.

Є значно ефективніші способи протистояти стресу: заспокійлива музика, прогулянка, особливо на природі, спорт, дихальні вправи, малювання, занотовування своїх думок та почуттів, прибирання в домі або просто перебування в цілковитій тиші. Звучить красиво, але чи багато ви знаєте дітей та підлітків, які цим користуються? Або хоча б кількох тінейджерів, кому це до вподоби? Перехід на таке саморегулювання нагадує перехід від фастфуду на здорове харчування овочами та фруктами. Так само важко, повільно та з-під палиці.

Що робити: Працює лише особистий приклад. А оскільки геть не всі батьки знімали стрес у такий спосіб, щоб це не виглядало фальшиво, влаштуйте челендж. Наприклад, напишіть види антистресів, тягніть щодня «лотерею» та опановуйте той, що дістанеться. Якщо дитині до 10 років, додайте кілька цікавинок: скажімо, день, коли не можна казати «ні», день сміху та жартів, день, коли кажете одне одному компліменти. Усе залежить від вашої фантазії.

Дітям дошкуляє гіперопіка

 

Спробуйте запитати дитину, чому вона так нині поводиться. Б’юся об заклад, ви почуєте: на локдауні нудно. Коли тато й мама це чують, почуваються поганими батьками, бо не здатні забезпечити дітям насичене дозвілля, а ще вважають себе некреативними, адже бракує ідей. І сина чи доньку або машинально додатково навантажують («А ти прибери в кімнаті, винеси сміття, повчи уроки, зроби додаткові приклади»), або намагаються розважати. Утім, з батьків, яким треба паралельно працювати, аніматори — так собі. Це нормально.

Насправді ж дітям допікає не так нудьга, як гіперопіка: ось це бажання зайняти кожну годину часу сина чи доньки чимось корисним. Проблемою є якраз те, що вдома тато й мама намагаються постійно керувати, тоді як зазвичай пів дня чи до вечора дитина їх не бачить. Шведські психологи навіть провели дослідження щодо настрою дітей на локдауні та підтвердили ці висновки. Ніколи ще діти не перебували під такою пильною увагою дорослих, як на карантині. Нудьга не шкодить тим, хто зростає у хороших родинах. Вона може погіршити психологічний стан лише дитини з асоціальної родини, яка позбавлена уваги.

Насправді син чи донька хочуть сказати: «Те, що мені пропонують дорослі, — нудне. Дозвольте мені, як у школі на перерві, бігати та стибати без жодного сенсу, малювати кола та палички, грати зі спінерами, роздивлятися голубів у вікні». Їм потрібен час робити щось безглузде з точки зору дорослих і, так би мовити, почистити розум.

Що робити:

Дати дітям час понудьгувати. «Освіторія» вже писала, чому це корисно. Якщо дитина скаржиться на нудьгу, не пропонувати, а запитувати, що вона хоче і може зробити. Пошуки такої відповіді розвивають мислення та креативність дитини.

Підліткам не вистачає свободи

Підлітки переживають те саме, що й малеча, але частині з них не вистачає ще й свободи займатися тим, що вони полюбляють, а батьки — ні. Наприклад, послухати реп чи написати фанфік (фанатське оповідання) за улюбленим аніме. Тоді вихід — зануритися туди, куди не потраплять батьки (навіть якщо стосунки з ними цілком нормальні): у соцмережі, комп’ютерні ігри, мріяти у напівсні, не встаючи з ліжка, не виходити з кімнати та не пускати до себе тощо.

Загалом на локдауні тиск на дітей великий. За міжнародними опитуваннями, кожен другий з 15-річних підлітків хоча б раз на тиждень почувається вкрай нещасливим.

Що робити: Зараз не час закручувати гайки. Якщо у домі підліток, демонструйте до нього більше поваги, ніж зазвичай. Не варто розмовляти в тоні наказу: «Не сутулься, після обіду одразу за уроки». Ваше завдання: син чи донька мають відчувати домашній затишок, а не перебування під арештом. Якщо хобі чи інтереси тінейджера вам не подобаються, але не йдеться про смертельну небезпеку, ви поговорите про це вже після локдауну. Нині просто досліджуйте, що подобається і чому.

Бракує фізичної активності

 

Чудовий спосіб боротьби зі стресом — гуляти. Особливо в лісі чи парку. Але дитячі майданчики не працюють, чимало родин обмежують час на свіжому повітрі, або діти самі почуваються в небезпеці, бо не розуміють, чи можна інфікуватися, якщо копатися в землі, гратися з камінцями, комахами, водою та робити безліч інших простих речей, що зазвичай заспокоюють малечу.

Спортивні секції не працюють. Танці під ТіkТоk вже набридли. Навіть ходити до школи та додому не доводиться. Тож дітей просто розриває від зайвої енергії.

Звісно, гуляти на природі щодня важко, якщо поруч немає зелених острівців, а батькам треба працювати.

Що робити: На вихідні вирушати в парк (куди можна дійти пішки). Бажано, безлюдний. Якщо вдається, заохочувати повторювати з інтернету руханки, танці, не дуже важкі тренування. Гуляти хоча б довкола будинку по колу, а щоб вдалося витягти дітей на вулицю, доведеться вигадувати додаткові цілі.

Для підлітків це може бути розмова на цікаву (не для вас, а для них) тему. Заведіть звичку розмовляти та ходити. Скажімо так: «Пішли, доню, розповіси мені, які зі співаків k-pop нині найбільш популярні». Або зацікавте фотографуванням та шукайте цікавий ракурс.

Для дітей до 10 років має бути конкретне веселе завдання. «Знайти 10 речей на літеру… Знайти річ, яка нагадує щось інопланетне… Запам’ятати якомога більше деталей зовнішності першої жінки, яка йтиме назустріч».

Мало зовнішніх стимулів

 

Зовнішні подразники — це те, що організує життя більшості з нас, і дітей так само. Треба бігти на урок, завершується перерва, вчитель запитує тощо. Вдома всього цього немає. Тайм-менеджмент — звісно, добре, але якщо дитина ще не перегоріла та досі сама мріє його опанувати.

 

Що робити: Хоча б візуалізуйте частини доби. Так, звучить складно. А насправді поділіть день на 4–6 частин по 3–4 години, як вам у родині зручно. Наприклад: ранок, пізній ранок, активний день, пасивний день, ранній вечір, пізній вечір. Або такий смішний поділ для малюка: ранок кенгуру (коли хочеться стрибати), ранок совеняти (час занять та активності розуму) тощо. Зробіть на кожну частину веселі плакатики для дошки оголошень чи на магнітах для холодильника — хай дитина сама слідкує за часом та змінює їх. Краще відрізняти кожен ще й за кольором. Можна ставити будильник з різними мелодіями. Усе це саме по собі дає відчуття змін.

Ідеальний варіант: до плакатів прикріплювати стікери з планами саме на цей період. Повчився на ранку совеняти? Вже день собаки — треба погуляти з чотирилапим улюбленцем.

Мало нових вражень

 

Коли день за днем усе однакове, людина втомлюється. Торік ефект новизни створювало дистанційне навчання та сама ситуація локдауну, нині цього замало. Чотири кути кімнати, прогулянка до холодильника, прогулянка на сусідню вулицю… Якщо нових вражень немає тижнями, настрій дитини погіршується. Що менша дитина, то більшу проблему для неї це становить. І річ навіть не у нових заняттях, які може вигадати мама чи тато. Це ті ж самі близькі люди, яких бачиш цілодобово, тож це вже не розраджує. Потрібна перерва.

Що робити: Легше вкласти трішки грошей, ніж покладатися на долю. Якщо не можна кудись податися, хай нові речі прийдуть додому. Ні, ідеться не про значні витрати. Замовлені онлайн невеличкі іграшки, книжки, речі, потрібні в побуті для батьків (наприклад, на кухні), канцтовари. Фокус лише в тому, щоб купувати (або видавати в користування) чергову новинку через 3–7 днів. І щоб заздалегідь дитина не знала, що прийде з інтернет-магазину. Скажімо, кольоровий папір, книжка, цікава ручка з блискітками та фоторамка — ось і місяць локдауну минув.

Ваших дітей такі дрібниці не цікавлять? Це, звісно, не подарунки. Вони можуть не радіти їм та навіть критикувати. Але загалом настрій покращиться — ось побачите.

5 1 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі