Тернопільський залізничний вокзал міг бути у селі Біла

Любомира Бойцун – перша, хто почав розповідати тернополянам про їхнє рідно місто. Її статті в одній із місцевих газет чекали з нетерпінням, а вихід книги «Тернопіль у плині літ» спричинив справжній фурор. Досі для багатьох це видання є цінним джерелом, в якому описані головні віхи розвитку нашого міста. Книга народжена з великої любові до рідного краю і бажанням поділитися зібраними матеріалами про нього. Цікавість до Тернополя у пані Любомири зародилася ще з дитинства, коли її мама розповідала про минуле міста, про цікавих людей, які в ньому жили. На жаль, кілька років тому вона відійшла у вічність. Проте тернополяни мають її книгу «Тернопіль у плині літ». Це своєрідний літопис про наше місто з важливими фактами і віхами в історії Тернополя. Розмова з Любомирою Бойцун відбулася ще за її життя. Нічого не хочу змінювати у тексті, аби в цих рядках вона досі залишалася живою і посеред нас. У той час вона працювала над перевиданням книги «Тернопіль у плині літ».

Поява книг про Тернопіль – позитивне явище

«До завершення повного тексту другого видання мені залишилося 20 відсотків. Основні розділи вже готові, а зараз триває робота над останньою частиною «Тернопіль в період Другої світової війни – 1939-1945 рр», яка завершиться коротким епілогом про повоєнні роки і відбудову міста. Усі розділи доповнені новими фактами, спогадами і ілюстраціями. Цього разу більше уваги присвятила розділу «Стара пошта – Ратуша». Тернополяни зможуть дізнатися багато цікавого з нього. До слова, найстаріша ратуша у нашому міста знаходилася на Старому ринку, на жаль, вона не вціліла. Також розширила розділ про тернопільське самоврядування», – розповіла Любомира Бойцун.

Краєзнавець у своїй книзі назвами розділів прагне заінтригувати читача. Вона вважає, що зміст розділу має відкриватися у назві. Лише в такому разі людині захочеться далі читати книгу. Пані Любомира також зазначила, що є ще чимало цікавих фактів з історії Тернополя і його жителів, тому краєзнавцям є де розвернутися. Паралельно з підготовкою «Тернополя у плині літ» тривала робота над ще трьома книгами про наше місто іншими авторами. «Я вважаю позитивним той факт, що з’являються видання про Тернопіль. Це однозначно позитивне явище, адже ще декілька років тому таких книг було дуже мало. Вдалі чи невдалі такі експерименти, але вони дають можливість тернополянам більше дізнатися про рідне місто. Головне, щоб кожен автор шукав свій індивідуальний стиль у дослідженнях, цікаві теми, – зазначає Любомира Бойцун. – Після видання першої книги я не зупинилася на досягнутому і продовжувала свої дослідницькі роботи, зокрема писала статті для регіональних ЗМІ. Хочу сказати, що матеріалу більше, ніж достатньо, головне, щоб у дослідників було бажання цим займатися».

Кожен бургомістр залишив слід

У новому виданні «Тернополя у плині літ» пані Любомира детальніше розповіла про відомих діячів нашого краю, подає їхнє бачення розвитку міста, політичні погляди. На її думку, місцеве самоврядування, незважаючи на багатонаціональність населення міста, було спрямоване на розвиток Тернополя. Кожен керівник намагався знаходити компроміс між представниками різних націй і політичних сил. Можна сказати, що тоді була багатовекторна внутрішня політика, яка сприяла розвитку міста. Про це свідчить і наявність залізниці, яку спершу планували провести із спорудженням вокзалу у селі Біла. Представники місцевого самоврядування доклали всіх зусиль, щоб цей вид транспорту ішов саме через Тернопіль. Це спричинило розширення міста і становлення його як одного із важливих економічних центрів.

«За правління кожного бургомістра з’являлися нові будівлі, парки, які і сьогодні служать тернополянам і служать місту. Старі школи досі виконують функцію освітніх закладів. Одну з них добудували і заснували у ній політехнічний університет. Тепер це виш, в якому здобувають технічну освіту. Приміщення п’ятої школи спершу мало призначення притулку, але в її приміщеннях досі ведуться уроки. Українська гімназія – це також стара школа, збудована у 1901 році. До речі, під час її освячення промову виголошував сам Володимир Лучаківський. Щодо прізвища цього бургомістра, то навіть в історичних документах того часу воно писалося у двох варіантах: Лучаківський і Лучаківський. Про це також буде у перевиданні книги, – інтригує пані Любомира. – Деякі сучасні дослідники стверджують, що цей бургомістр був неабияким франтом.

Це суб’єктивне судження, оскільки він одягався у той одяг, які носили тогочасні міщани. Та й негоже було бургомістру міста виглядати гірше всіх. Міські жителі у той час носили дуже пристойний одяг. Володимир Лучаківський ходив у габіті, фраку, сюртуку. Але суть не в одязі, а в його політичних поглядах, його постаті як керівника міста. Він найбільше долучився до розвитку міста, хоча не можна применшувати заслуги інших бургомістрів, які вболівали за Тернопіль не менше. За його керівництва збудували фундацію князя Острозького, Міщанське братство, де зараз розташовується філармонія. Справа в тому, що йому це робити було набагато легше, ніж іншим, оскільки він був одним із найактивніших учасників багатьох українських товариств, мав чимало зв’язків. Володимир Лучаківський мав чималу підтримку».

Пані Любомира стверджувала, що інші бургомістри, незалежно від національності, теж дбали про місто. Володимир Мандль увійшов в історію як засновник міського саду, себто Старого парку. «Обов’язково варто згадати посла сейму Степана Барана, пароха Тернополя отця Володимира Громницького, братів Бриковичів – правника Степана та викладача гімназії Ілярія. Вони були членами Міщанського братства та інших українських громадських інституцій. Дуже багато для Тернополя робила українська інтелігенція, особливо гімназійні вчителі, а також міщанські родини», – додала Любомира Бойцун.

Тернопіль має свій менталітет, багату історію діяльності громадських організацій. До війни наше місто було багатонаціональним населеним пунктом. Українці, поляки та євреї мирно вживалися, водночас був високий рівень побутової культури, панувало уміння спілкуватися. Польські священики ходили на сповідь до українських, а українські – до польських. І на різних урочистостях збиралися представники усіх народів.

Яніна ЧАЙКІВСЬКА.

0 0 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі