“Під час карантину у людей порушений баланс гормонів: адреналін витіснив ендорфін”. Гештальт-терапевт про коронавірусні тривоги

Рік карантину. Рік з того часу, коли ми дізналися слова “пандемія”, “локдаун”, “ШВЛ”, “кисневі концентратори”, “дистанційне навчання”. Рік з того часу, коли ми у соцмережах просили одне одного сидіти вдома. Рік з часу закриття кордонів. Хтось втратив близьких, хтось бізнес, хтось здоров’я, а всі ми – звичний режим життя. З іншого боку, ми вчилися жити по-новому – в онлайні, на природі, більше спілкуватися з сім’єю, опановували нові технології, а можливо, й професії. Ми переосмислили багато речей. 

Аналізуємо нашу еволюцію під час пандемії із психологом, гештальт-терапевтом, керівником реабілітаційного центру “Крок назустріч”  Любов’ю Медведь.

– Пані Любо, Ви були однією з перших психологів, які прогнозували, що ізоляція, страх захворіти, втратити близьких,  роботу чи бізнес, дистанційне навчання вплинуть на людську психіку. Ви навіть брали участь у волонтерському проєкті “Супергерої чотирьох стін”, в якому психологи допомагали українцям впоратися з новими викликами. Чи зросла кількість звернень до психологів у зв’язку з тими обставинами, які запропонувало нам життя за останній рік?

– З самого початку карантину ми заснували цей проєкт. Чому? Тому що люди перебували у постійному стресі, у нестабільності і ми думали, що всі питання будуть про карантин і як його проживати. Насправді ж всі питання були чисто людські, тому що карантин зачепив усі сфери життя. І зверталися люди з проблемами сім’ї, дітей, внутрішніх конфліктів, професійної самореалізації, тому що карантин вдарив по кожній зі сфер діяльності. І там, де в кожної людини були проблеми, він їх загострив. Якщо говорити по народному, де тонко, там рветься. Карантин показав людям, де в них є проблеми. І в першу хвилю карантину ми у волонтерському проєкті підтримували людей, яким дуже складно. Тоді сильно змінився психічний стан людей. Дуже багато звернень було з панічними атаками, гострими психозами, фобіями, станами, яких раніше не було в абсолютно здорових людей. Чимдалі, люди ніби звикають до карантину, але дехто в цих станах застрягає і вони тривають далі. 

– Як впоратися з цими станами?

– Ці стани можна поділити на два типи: перший – його можна пов’язати саме з коронавірусом, коли люди мають постковідні стани психоемоційні – депресії, панічні атаки, тривожно-депресивні розлади різні. Цей вірус впливає на рецептори і так само як люди втрачають нюх, смак, так само люди втрачають здатність відчувати позитивні емоції. Вони не відчувають радості, не мають сили до звершень, не мають сили щось робити. І тут треба розуміти, що це тимчасова проблема. Коли ви здатні це витримувати, бережіть себе, не перевантажуйте, уникайте гострих стресів, пробуйте відчути ще якісь емоції, з часом вони відновляться, як смак і нюх. Якщо це нестерпно, звертайтеся до лікаря, але зазначити, що був ковід. Це важливо, бо звичайна і постковідна депресії мають різні схеми лікування. Тому варто про це сказати лікарю і підтримати себе ліками, щоб легше було переживати цей стан. А друга категорія психоемоційних розладів пов’язана саме з карантином – із введенням обмежень, з порушенням прав і свобод людини, з кризами, які відбуваються у стосунках, в бізнесі, в сім’ї, у стосунках з дітьми, з державними установами, тобто все те, що завдає людині гострого чи хронічного стресу і що люди дуже важко переживають. Саме ця друга група людей – найтяжча, тому що сам по собі цей стан не мине. 

– Зараз ми багато розмірковуємо: а чи потрібен був карантин рік тому? Він вплинув на наше психічне здоров’я?

– Люди, які заходять в інтернет і читають різні точки зору, не мають реальних даних, вони відчувають тривогу. Це збільшує серцебиття, піднімає тиск, у нас виробляються гормони стресу – адреналін і кортизол, які в короткочасному форматі зміцнюють імунітет, але коли це триває довго, руйнуються всі органи і системи. Ці гормони – блокатори імунітету. А гормони імунітету – це окситоцин (він довготривалий, це гормон близькості), і ще є два такі прекрасні короткочасні гормони – дофамін і ендорфін. Дофамін – це про досягнення, про радість від своїх успіхів. І ендорфін – це просто гормон задоволення, ми отримуємо його, коли робимо для себе чи для когось іншого щось хороше. І якщо взяти баланс цих гормонів, то він зараз дуже сильно порушений. Нас постійно тримають в стресі, це роблять уряди всіх країн. Вони вибрали таку стратегію залякування. З одного боку, ніби це зменшує скупчення і вірус менше передається, а з іншого – така стратегія дуже руйнує імунітет людей. У нас забрали будь-яку радість – людського спілкування, радість від досягнень. Найбільше, що людину стресує, це – невизначеність. Людина не знає, яка в неї зарплата, чи буде в неї завтра робота, чи можна планувати відпустку, чи відбудеться концерт, на який придбали квитки. І коли ми займаємо таку позицію, що треба себе обмежити, щоб врятувати життя, ми вбиваємо все життя в теперішній момент і руйнуємо свій імунітет. Пригадайте елементарні знання з імунології, на чому грунтується імунітет? Це рух, це здорове харчування, це помірне навантаження і це ті ж дофамін і ендорфін – гормони радості і успіху. І коли вводиться карантин, який, може, й допомагає зупинити цю епідемію, то з іншого боку, він вбиває імунітет – і колективний, і індивідуальний. Люди сидять вдома, вони не дихають свіжим повітрям, вони не роблять свої справи, вони тривожаться, у декого помирає бізнес і люди перебувають на грані виживання. І це все погіршує психо-емоційний клімат у країні.  

– Освіта – одна із тих сфер, яку назавжди змінив коронавірус. Школи, коледжі, вищі навчальні заклади спробували навчатися дистанційно. Досі такий вид навчання майже не практикували. Пані Любо, як відобразилось дистанційне навчання на психічному здоров’ї учнів і батьків?

– Для багатьох дітей ця форма є зручною. Наприклад, для тих, які зазнають у школі знущань і їм варто передихнути вдома, менше комунікувати. Це аутичні діти. Це діти, які мають свій темп – вищий або нижчий, ніж клас. Але є така річ як монотонія, коли дитина сидить у чотирьох стінах перед монітором. Вона не виходить з хати, а якщо виходить, то уникає контактів. Ми ж розуміємо, коли дитина вийшла з дому, дійшла до школи, побачила різні пейзажі, перед однокласниками вийшла до дошки. Таким чином розвивається конкуренція, співпраця, вміння працювати в команді, вміння відстоювати свою думку.  Я зараз не говорю про знання, їх можна отримати в будь-який момент, зараз нема дефіциту знань. А саме соціальні навички і зміна різних форм навчання, навіть якісь візуальні картинки, навіть тілесний рух як встати і вийти до дошки, це дуже важливо є для дитини. І комунікабельні діти, з високим рівнем енергії, які потребують цього колективу, набагато більше травмуються, ніж аутичні діти. Тому, якщо ви бачите, що дитині бракує спілкування, варто їй організовувати дозвілля, щоб дитина таки спілкувалася з ровесниками. 

– Малий і середній бізнес під час пандемії постраждали чи не найбільше. Малі підприємці місяцями стояли під адміністрацією президента, під Верховною Радою, вимагаючи послабити тиск на бізнес. Які страхи мали підприємці у цей непростий карантинний рік?

– Тут швидше не про страхи йдеться, а про несправедливість. Ті люди, які звертались, відчували гостру несправедливість держави по відношенню до них. Фактично, це ті люди, на яких стоїть держава. Звичайно, були страхи про їхнє фінансове становище, тому що люди, які мають відкритий бізнес, чесно працюють і сплачують податки, відчули дуже сильний тиск держави і жодної підтримки. І виходили з цього тим, що переорієнтовувалися, вчилися працювати по-новому, дехто закривався й відкривав новий бізнес, тобто якщо говорити про результат цього карантину, то підприємці зрозуміли, що на державу спиратись не можуть. Підприємці не отримали жодних компенсацій і у цій ситуації вони зрозуміли, що держава не працює з підприємцями у тому форматі, в якому могла би працювати. Вони почали опиратись на себе – хтось виїхав, хтось перевів бізнес в Інтернет,  хтось започаткував не дуже контактний бізнес,  хтось пішов на роботу, хтось впав у депресію і лікується, тобто кожна людина індивудуально справляється або не справляється, як вдається.  

– Туризм і культура. Галузі, які потерпали чи не найбільше. У творчих людей під загрозою опинилися не лише заробітки, а й нереалізованість. Як виходити з ситуації?

– Страждають не тільки артисти, а й глядачі, які могли би радіти цьому мистецтву. Багато акторів і творчих колективів перейшло онлайн і дехто навіть навчився на цьому заробляти гроші: з’явилися нові цікаві проєкти – люди себе реалізовують, пишуть твори, пишуть п’єси, пісні. Але контакту з глядачем ніхто не замінить і ми знаємо, що творчі люди мають дуже тонку душевну організацію багатопланову. І відповідно, тут варто подбати про свій психоемоційний стан – шукати хоча би мінімальну можливість контактувати з людьми, переорганізовувати свою діяльність. Якщо ж ситуація нестерпна, майте на увазі, що люди, які проходять психотерапію, значно легше переносять кризи, розширюють бачення і можуть знайти саме той варіант, який їм потрібен. Тут би було дуже добре не ігнорувати свій стан і таки звертатися до психологів, психотерапевтів, яких у Тернополі є дуже багато – різного напрямку, різного віку, різної цінової категорії, тому можна знайти ту людину, яка вам підходить, це стосується не тільки творчих людей, а й підприємців, які відчувають тривогу і невідомість, мам, які не можуть впоратися з надто активною дитиною, людей, які відчули якусь тривогу, депресію. Варто допомогти собі, щоб можна було далі просуватися в житті. 

 

5 1 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі