Дистанційна робота для українців узаконена

4 лютого 2021 року Верховна Рада України у другому читанні та в цілому ухвалила законопроєкт №4051, який регулює дистанційну роботу українців. Документ підтримали 322 нардепи. Законопроєкт класифікує роботу на два види: дистанційну та надомну.  У листопаді 2020 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4051 в першому читанні.

В обох випадках при укладенні трудового договору, роботодавці матимуть право отримати відомості про місце проживання або інше місце, де працюватимуть фахівці.  Керівництво має “забезпечити точний облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником”.

Дистанційно означає за власним графіком та в будь-якій точці, як на власному обладнанні, так і наданому роботодавцем.

Дистанційну роботу працівник може виконувати не лише “поза приміщеннями роботодавця”, а в будь-якому місці за своїм власним вибором.

“Дистанційна робота – форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням технологій”, – йдеться у законі.

Окремо у трудовому договорі прописують порядок і строки, у які роботодавець має забезпечити необхідним обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації. За безпечність та належний технічний стан обладнання, що передаються працівнику для дистанційної роботи, відповідає роботодавець.

Проте працівник може працювати і на своїй техніці. Тоді сам відповідає за її безпеку.

Закон забороняє трудовий договір про дистанційну роботу з небезпечними і шкідливими виробничими факторами.

При дистанційній роботі електронний зв’язок – email, месенджери – набуває цілком офіційного статусу. Саме через нього роботодавець може ознайомлювати працівників з наказами чи розпорядженнями, а працівник звітує.

У договорі про дистанційну роботу може бути передбачено, що працівник сам регулює час початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж дня. Це може відбуватися на визначений строк або безстроково.

Працівникові мають гарантувати відпочинок (період відключення), при якому він може переривати будь-який зв’язок з роботодавцем. І це не вважається порушенням умов договору або дисципліни.

Тривалість часу відпочинку визначається трудовим договором – як для тих, хто працює дистанційно, так і вдома.

Надомно – працювати виключно за місцем проживання, на засобах, які надасть роботодавець і за його ж графіком.

Працедавець забезпечує засобами виробництва, матеріалами та інструментами. В остаточному варіанті із закону вилучили норму про надомну роботу лише для осіб, які мають відповідні житлово-побутові умови.

Крім того, вагітні жінки, працівники, які мають дитину до 3 років або доглядають за дитиною до 6 років, отримали право на дистанційну або надомну роботу “якщо це сумісно з виконуваною роботою, а роботодавець має для цього ресурси”.

І при надомній, і при дистанційній роботі до підписання трудового договору працедавець має право отримати дані про місце, де живе працівник.

Також законопроєкт визначає поняття “гнучкий режим робочого часу”. Це режим роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом встановленого облікового періоду.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування;

4) на гнучкий графік можна переходити за взаємною письмовою згодою.

5) роботодавці окремим наказом можуть переводити працівників на гнучкий графік і під час “епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру”.

6) гнучкий графік може передбачати, що працівник обов’язково має бути на робочому місці в певний час, але може розбити день на частини або ж на власний розсуд визначати, коли саме він працює, але, звісно, в рамках норм тривалості робочого часу – денної, тижневої чи місячної.

Гнучкий режим не рекомендовано застосовувати на підприємствах, які працюють безперервно або ж позмінно.

0 0 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі