106 ведмежат Галини Дудар

Як виникає те чи інше захоплення? Чому люди звертають увагу, на, здавалося б, не властиві  для них предмети?  Мабуть, не розгадає цього ніхто. Та чи й треба?  На те й секрети уподобань. Так чи інакше  – емоції,  які відчуваєш під час цих захоплень – неперевершені  і їх варто підсилювати. Адже кожна  прожита натхненна хвилина додає сили і задоволення.  Колекціонування – це сфера, яка відшукує загублені закутки,  ніби інший світ: у якому дорослі не бояться гратися, а  діти вивчають серйозні теми. Так і наша співрозмовниця Галина Дудар не може пояснити:  коли, чому і як привабили її іграшкові ведмедики. Педагог-математик, знана майстриня, а тут  маленька «слабкість» – чудернацькі звірята, без яких нині вже ніяк.

  • Коли я було маленькою, – ведмежата захоплювали  усіх, – пригадує. – Святковим атрибутом було ведмежатко. Дітей садили до фотографії  і його. Правда,  із дитинства ведмежат  не пам’ятаю . Особистий перший ведмідь був у 1997 році. Мої випускники, такий подарунок зробили для мене.  Вчителював тоді цілий день зі мною, Вільнімашка його назвала. На таксі наступного дня додому приїхав і довго  жив з нами. Потім захотілося інших ведмедиків, він їх ніби притягував і купувала, купувала, ледь стримувалася біля іграшкових вітрин.

Спеціально для нас Галина зробила перепис ведмежого населення. В  об’єднаній ведмежій громаді проживає 106 звірят, зібралося  багато династій.  Найповажніша  – родина Віні–Пухів, із казки  Алан Мілан; Теді Teddy Bear, яких врятував сам Рузвельт, Умки та Панди.

  • Як приходять онуки, то ми любимо гуртувати ведмежат тематично показує колекціонерка. У такий спосіб і забавляємося, і декоруємо кімнату.

Є  інтелігенція учителів, медиків, спортсменів. Показує  дитячий садочок імітований – зараз там тиха година. Шибеники заховалися за подушки, а немовлята солодко сплять, граючись брязкальцями.

  • А ще пілот  є,  король, авантюрист, – продовжує Галина Дудар. –  Колекціонування – це як стиль життя, його роз’яснити неможливо. Певні символи вростають у твоє життя непомітно. Коли назбиралися у мене скатертини, светри і серветки із ведмежатами  – я й не пригадую. Назбиралося підсвідомо.

У колекціонерки  більшість  іграшок – м’які.  Але є серія керамічних ведмежат. Скляні і керамічні  потрапляють рідше.

  • Маю карпатського, зветься Вуйко – так в горах називають ведмедів.  Зшила сама з кожуха, – розповідає Галина Дудар. – Ще буде валяний  ведмідь із вовни і мотанка для новонароджених. Є вже багато витинанок – ведмедиків. Тут я поєднала два хобі витинанки і колекціонування.  Якраз в період новорічно-різдвяних свят можна кожному прикрасити собі ялинку. 


Трохи історії. Те,  що ведмежат відображають милими іграшками  – не дарма. Вони з людиною близькі по духу. Адже за багатьма легендами із жартівливого пасічника, який переодягнувся в кожуха і лякав у лісі людей бог Сварог перетворив його на незграбного кошлатого звіра, і  з попереднього життя залишив для нього мед.

В кельтів є легенда. Якщо сім’я не мала дітей, то брала ведмежат, виховувала, купувала іграшки, одяг,  прикраси, леліяли, як дитину. Коли виростав звір, то випускали в ліс, то ведмеді на ту сім’ю  ніколи не нападали.

У рік катастрофи Титаніка у всьому світі випустили чорних ведмедів.

 

Як зробити ведмедя-витинанку. Для витинання нам будуть потрібні аркуші білого чи кольорового паперу розміром А3, простий олівець, ножиці, дві металічні кришки різних розмірів – діаметром 8,5-9 см і 7 см(або ж циркуль). Аркуш кольорового картону контрастного кольору і гарний передноворічний настрій.

Ділимо довшу сторону нашого аркуша навпіл і складаємо його удвоє. Прикладаємо до згину по черзі спочатку більшу кришку так, щоб лінія згину проходила по діаметру, обводимо олівцем – утворилося півколо. Це тулуб майбутнього ведмедика. Точно так само робимо з меншою кришкою – це голівка. Прикладаємо меншу кришку і обводимо. Менше півколо має трішки заходити на попереднє. Це, звісно, можна зробити циркулем. Олівцем домальовуємо, вушко, передню і задню лапки, не розгортаючи заготовку. А також оченята, носик, мордочку, чубчик. сорочечку тощо. Звісно, добре зробити перед витинанням ескіз ведмедика, яким ви хочете, щоб він був. Тільки після цього починаємо витинати. При витинанні заокруглених ліній треба повертати папір, а не ножиці. Починаємо витинання з внутрішніх дрібних елементів: носик, очка, ротик, пальчики на лапках, вушка, візерунки. А тоді вирізаємо ведмедика по контуру, якщо дуже кортить, можна розгорнути його і подивитися: що би ще йому таке вирізати? Коли ведмедик буде витятий, покладіть його під прес із товстих книжок або поправте гарячою праскою і покладіть у книжку. Такого ведмедика можна наклеїти на кольоровий картон, вийде гарна листівка чи картинка – на подарунок. А якщо вирізати таких ведмежат зо три чи більше, можна їх заламінувати, обрізати, причепити гарненький шнурочок і повісити на Різдвяну ялиночку.

Автор Любов Дорошенко

 

 

 

5 1 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі